Винограднику Мій, Я тебе обкопав і очистив.
Я живою водою, щоденно, тебе поливав.
І проміннями сонця, щодня зігрівав твоє листя;
І рясного і доброго плоду від тебе чекав.
Що, скажи ти Мені? Що іще не зробив Я для тебе?
Так, з терпінням, чекав, що родитимеш ти виноград.
Але ягоди дикі вродив ти сьогодні для Мене.
Знову диким стаєш, знову все повертаєш назад.
Винограднику Мій, знову йду Я сьогодні до тебе.
Іду ще раз, щоб обрізать, сполоть щоб твої бур'яни.
Обкопаю ще раз, дощ рясний дам іще тобі з неба.
Може ще принесеш ти мені довгожданні плоди.
Так, щоденно, Господь до Свого виноградника кличе.
І, щоденно, старанно працює й працює над ним.
Винограднику Божий, час приходу Господаря близько.
З чим застане тебе? Чи назве виноградом Своїм?
О, лукаві часи, яке ж стало тепер християнство?
Як же часто стрічаються гарні на вигляд гроби.
Вигляд зовнішній, часто, сама лиш духовність і святість.
Тільки, в Божих очах, всі давно уже мертві вони.
Не сховаєш від Бога не сварливість, ні заздрість, не скупість.
Кожна думка відкрита і кожне стремління души.
Над очищенням серця Господь наш, щоденно, працює.
Ти відкрити, у відповідь, серце Йому поспіши.
Може люди тебе порахують простим, непримітним.
І в розмовах щоденних своїх не похвалять тебе.
Але Бог в твоїм серці побачить небеснеє світло,
Своїм любим дитям, виноградником плідним назве.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Из переписки с одной девушкой (пятидесятницей) 2007 - Сергей Дегтярь С Инной Цимбал я познакомился через интернет. Я искал девушку, которая меня будет понимать и которая захочет и сможет разделить со мной мою жизненную судьбу вместе в горе и счастье. Я уже не был пятидесятником и сочувствовал доктринам церкви Бога (7 Дня). Я в надежде завёл с ней интернет-переписку и часто звонил ей и мы общались. Но, она помогла мне понять, что я не смогу идти с ней в одной упряжке. Мы расстались. Мои и её взгляды и мой социальный статус противились нашим мечтам и чаяниям.
Она хотела меня спасти от гибели в ереси "законничества" и "субботничества", но, поняла, что говорить со мной бесполезно. А я думал, что действительно не безразлисчен ей. Какой я всё-таки глупый, наивный и доверчивый. Печальный опыт, но, я взял пользу опыта даже в этом. Мне всё равно - будет ли меня кто-то любить или нет. Я уже привык, что должен любить всех, независимо от их отношения ко мне. Она хотела спасти меня от заблуждений, а я хотел лишь только взаимопонимания и того, чтобы меня принимали просто таким какой я есть.
Поэзия : Гарбузи і соняхи - Василь Мартинюк Моя дружина посадила між гарбузами соняхи, не подумавши про те, що гарбузи розростаються так, що затінюють все навколо, навіть бур'яни під ними гинуть. Здавалося, що те саме буде й зі соняхами. Але раптом соняхи потягнулися вгору - і їм перестали бути страшними будь-які гарбузи. Поезія присвячена другу Юрію Серьогіну до дня його народження.
